Зустрічі з цікавими людьми

Зустрічі з цікавими людьми

Знову повертаюся з доріг…

Зустріч з поетесою, членом Спілки письменників України Катериною Іванівною Барановською.

Я є тому, що є сльоза і сміх, 

Мороз і спека, лють і радість щира.

Так сказала про себе поетеса, письменниця, автор 17 поетичних та прозових творів,  а віднедавна ще й член Національної Спілки письменників України, наша землячка – Катерина Іванівна Барановська.

 Народилась в селянській в родині  Івана Нестеровича Кіку і Матрони Олександрівни Бельбрут. Батьки важко працювали біля землі, худоби і привчали до праці своїх дітей.  Катя вчилася в нашій першій  школі. Була  здібною і старанною ученицею, дуже любила читати книги. Найбільше любила українську літературу, і найкращі твори в класі писала Катя Барановська.  Її перші віршики з’явились ще в ранньому віці. Вже з дитинства була цілеспрямована,  мрійлива і  дуже щира,  не задумуючись, віддавала  останнє. І  час її не змінив, такою Катерина Іванівна залишається й досі комунікабельною, доброзичливою, готовою прийти на допомогу в будь-який час.  

 Після школи вступила до найпрестижнішого вузу в Україні – Київського державного університету ім. Шевченка на факультет журналістики і, як завжди, на цьому не зупинилася: згодом вступила до Кіровоградського педінституту і здобула педагогічний фах.

Працювала в районній газеті «Вогні комунізму», вчителювала у Вікнинській середній школі,трудилася в багатотиражці Кіровоградського педінституту, у Київському рекламно-видавничому центрі «Орбіта» і міжнародному центрі психотерапії Анатолія Кашпіровського, літературним редактором елітного столичного журналу. Її натура – це постійний пошук: і творчий  і життєвий, це неспокійна вдача, яка жене весь час вперед  в пошуку нових вражень, нових знайомств.

 Але серцем і думками завжди в рідному краї, біля отчого дому.  Тому першу свою книгу «Холодно мріям», яка вийшла з друку в 1996 році, Катерина Іванівна присвячує своїм найдорожчим людям, які дали їй життя.

         Мамині і батькові  слова є дороговказом  для поетеси. Пройде немало років після смерті батьків, а біль від втрати рідних людей не пройде -  вона весь час згадує їхні поради.  Одну із своїх  книг так і назве «Мамин заповіт». 

Вірш «Отчий дім», вірш «Гайворону»

         У поезіях Катерини Барановської все її життя як на долоні – мрії, сподівання, розчарування, радощі і  печалі, втрати і перемоги. Саме   своєю щирістю і відвертістю приваблюють читача поетичні твори Катерини Барановської. Вони живі і викликають у читача непідробні емоції , як- то сміх чи сльози, радість чи смуток.

Вірш «Самітний човник»

         Катерина Іванівна у своєму житті досягла всього завдяки цілеспрямованості, надзвичайному працелюбству, наполегливості. Доля не завжди   була до неї прихильною, але не змогла  її зламати.  Вона любить це життя з його печалями і радощами, вона любить своїх друзів і ворогів. Життєві негаразди і проблеми  робили її тільки сильнішою.

Вірш «Не смійся, вічносте!»

 Інтимна лірика поетеси Барановської  приваблює читача своє щирістю, вона відверто ділиться переживаннями і почуттями, як може це передати жінка, яка кохала і була коханою.

Вірші «Холодно мріям»

 Поряд з інтимною лірикою завжди громадянська поезія, у якій Катерина Іванівна – щира українка, яка  дуже любить свою Батьківщину, край, де народилася, шанує традиції і звичаї українського народу, її болить зневага до  рідної мови.

             Вірш «Рідна мова»

         Особливе місце у творчості письменниці займає християнська поезія. Добро, милосердя, співчуття, віра в Бога і правду – це не прості слова для поетеси, це ті цінності, якими вона живе, які пропагує своєю творчістю. І їй читач вірить,  для когось вона є  вона є дороговказом, а дехто Катерину Іванівну називає цілителькою. Тому що допомагає кожному!

 Вірш «Спасибі, Господи»

 Повага і любов до людей допомогли письменниці випустити в світ прозові твори «Перед тобою, Господи»,  «Невигадані історії». Це короткі нариси і оповідання документального характеру про людей, яких зустрічала,  які вразили своєю долею, талантом. Ці розповіді взято із її журналістського блокноту.

 Катерина Іванівна – щаслива мама двох дітей: сина Євгена і доні Олени, які сьогодні одружені і живуть своїм життям. Мама живе їхніми радощами і печалями,  їхнє щастя - то мамине щастя, їхні печалі - то мамин біль. Своїм діткам поетеса присвятила дві книжки: збірку поезій «Здрастуй, сонечко моє» і казки «Таємниця великого каменю», а також безліч присвят і синові,  й доні.

Дорога Катерино Іванівно! Щиро дякуємо вам за вашу творчість, за те, що славите наш край. Вітаємо Вас з тим, що Ви стали членом Спілки письменників України. Це стало можливим тільки завдяки вашій великій праці, вашій наполегливості  і цілеспрямованості. Ми завжди раді бачити вас у стінах нашої і вашої рідної школи. Бажаємо здоров’я і творчого натхнення!

Літературний старт

                                               …Вернув із неба і вручив натомість

                                                   Велике благо – володіть пером.

                                                   М. Джус «Івану Гайворону»

         Цікавою і надзвичайно потрібною у площині реалізації завдань духовно-морального як складової національно-патріотичного та художньо-естетичного  виховання відбулася зустріч  вихованців ЗШ І-ІІІ ступенів №1 м. Гайворон із членом Національної Спілки письмен-ників України, нашим земляком Іваном Йосиповичем Геруном (псевдонім Гайворон). Поет закінчив свого часу першу школу міста, а тому природною була цікавість слухачів – учнів старших класів. Попри тяжкий життєвий шлях, що випав на його долю, Іван Йосипович закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка та досягнув висоти літературного мистецтва, вартої пошани та прикладу для підростаючого покоління. Він є автором дванадцяти поетичних книжок. На зібранні  були зачитані поетичні рядки із збірок «Гойра», «Гардовий шлях», «Із попелу твориться порох», «Людяність». Ці книги люб’язно були передані автором у якості подарунків до шкільної бібліотеки.   

         У товариському колі зустрічі були присутні також журналіст-краєзнавець Павличук Олексій Андрійович та поетеса Гайворонщини Марина Дмитрівна Джус, яка подарувала Івану Гайворону авторський вірш-присвяту.

         Дружня атмосфера зустрічі унепомітнила плин часу. Навіть після того, як розтанув регламентований ліміт спілкування, не переставали сипатись запитання на адресу гостя. А у привітному вестибюлі школи ще довго тішилася після зустрічі у приємних спогадах – солодких порціях минулого – весела компанія творчих душ. Організатором поетичного свята для учнів школи була вчитель української мови та літератури Горобець Людмила Антонівна.

                    Педагог-організатор ЗШ І-ІІІ ст. №1 м. Гайворон   Володимир Ткач