"Герої не вмирають"

"Герої не вмирають"

'В.1.

Україно мила, краю мій чудовий!
Чи є в цілім світі ще така краса?
Весно наша рідна в запахах бузкових,
В голубім серпанку дівчини коса.В.2.Весно наша рідна в запахах бузкових,
В голубім серпанку дівчини коса.
Вся в садках вишневих, у пахучих м’ятах,
В розлогих долинах яблунь пахне цвіт,
Земле ти вродлива, земле ти багата,
Де такої вроди знайдеш дивоцвіт?
Земле ти вродлива, земле ти багата,
Де такої вроди знайдеш дивоцвіт?

В.1.

Червоніє калина.

В.2.

  Зеленіє верба.

Разом: Добридень тобі, Україна моя!

В.1.

 Добрий день всім вам, хто завітав до нас сьогодні.

В.2.

 Ми раді вітати вас у цьому залі, на святі патріотичної поезії і пісні, яке ми присвячуємо героїчному минулому України і бойовим подвигам сучасних захисників Вітчизни .

Разом: Нашій Україні.

В.1.

Моя соборна, суверенна,
Красуйсь в калиновім вінку!
Віками мучена, стражденна,
Тебе, усміхнену таку,       
Любила і любити буду!
Ти в вишиванці, як і я… 
Ти дорога своєму люду,                                                                                                   Священна матінка моя!      
Вітчизно мила, земле рідна,
Ти нездоланна навіки!                
Гостинно, радісно,привітно
Всім простеляєш рушники!

В.2.

 Розпочинаємо наше свято патріотичної пісні та поезії із віршів  Великого Кобзаря - Невмирущого пророка України,   який не тільки мріяв про нашу Незалежність, а й усе своє життя поклав на вівтар цієї мети і  засвідчив перед усім світом могутність українського народу, могутність нашої нації, її духовне коріння, її славу.
/Виходить читець, в руці тримає розкритий "Кобзар". Стиха звучить бандура/.

«І мертвим, і живим, і ненародженим» (уривок)

В.1.

Сьогодні Шевченко – не просто автор «Кобзаря».  Нині він набагато                ближчий, живий, бо безпосередньо пов’язаний з подіями наших днів – з конкретними людьми … Це той поет, чиї слова на Майдані читав герой Небесної сотні Сергій Нігоян:
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.                                                                                                              Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

І саме сильне слово Шевченка надихає, додає впевненості у нашій боротьбі за суверенність і волю.  

В.2.

 Не судилося Україні вибороти незалежність в 1917 році, коли впали мури російської темниці і, здавалося, невольниця Воля усміхнеться всім народам. Держава проіснувала недовго. Вистояти не було сили. В боротьбі за волю славні сини України віддали найдорожче - життя... Та народ пам’ятає своїх лицарів і слава про них не вмре, не поляже...П. Тичина «Пам`яті тридцяти».

В.2.

 Терези історії переважили в сторону зла... Наша Україна випила повну чашу концтабірного соціалізму. За 70 років існування УРСР через концтабори, в’язниці і заслання пройшли мільйони українських громадян. На розправу катам було віддано цвіт української інтелігенції: Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Микола Вінграновський, Олександр Олесь, Василь Симоненко…

В. Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці».

В.1.

Збулося довічне прагнення нашого народу. Збулося те, за що страждали і гинули, боролися і вболівали, для чого жили і працювали мільйони синів і дочок України - впродовж років, десятиліть, століть... Те, що було провідною зорею для геніїв її духу, - і що було їхнім незабутнім болем і тяжкою мукою...

В.2.

 Воскресний день настав!.. 24 серпня І991 року проголошено Днем державної незалежності. Слава Україні! Слава! Героям її - слава!

Володимир Миколайчук «Серпень І991-го»

В.1.

Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. (виходить дівчинка в образі України):                                                                                                                          - Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно?

 Україна:  В вогні та диму страдають мої міста. Мене понищено, спалено. А найбільше серце обливається кров’ю за сотні моїх дочок і синів, які загинули від куль власної влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів,сестер,побратимів.

«Небесна Сотня»…Юнаки,батьки

Їх імена мені ніколи не забути – Вони ж за мене полягли,                                                                                             Так як і ті, що захищали Крути.Щемить у грудях, і душа болить                              За долю мого рідного народу. Але у серці іскра ще горить,                                       І не втрачаю віру у свободу.

В.2.

На тебе боляче дивитись,Нам залишається молитись.                                                                                            Молитися за волю, за народ,Щоб вже кінець-кінцем Добитися свобод. І вийти з клітки поневолі, Бо нам кріпацтва вже доволі.                                         Невже настали Сталінські часи?                                                                                  О, Боже наш, ти нас спаси!                                                              Врятуй нам неньку Україну, І не зроби з неї руїну.                                                                          Ми миру хочемо, добра,Щоб Україна вільною була́.                                                           Всевишній, нам допоможи,І  Батьківщину збережи!

Вірш «Мамо, не плач» Оксани  Максимишин-Корабель.

Вірш «Герої не вмирають».

В.1.

Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо -  антитерористична операція на сході України. Майже рік ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

В.2.

Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,                                                                                            Не в Іраку чи десь там в  Чечні,
А в вишневій моїй Україні.                                                                        Саме тут всі її вояки
Схід країни від зла захищали,
Бились на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливали.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддали найцінніше – життя,
України найкращі сини!

Вірші А. Дмитрук: 

1. «Це моя і твоя війна»

2. Небо падає

3. Умирают все одинаково

4. Альбіна Смолянська  «Надто багато…»

Презентація «Хоробрі серця Гайворонщини»

В.1.

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми – українці?

В.2.

Я до себе кажу і до кожного з вас: - Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчилися мовчати!

Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

В.1.

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,

У якому свідомості нашій збагнути незмога,

Чом солодшим од меду нам видався чад забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?

В.2.

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.

Можна жити і хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?

В. 1.

 Події на сході України породили нових героїв України, які не шкодують ні свого життя, ні свого здоров’я заради свободи і волі, заради суверенітету країни.  Символом незламності і незламності духу  стала для людей всього світу українська  льотчиця Надія Савченко.  Нею захоплюються композитори і поети вона надихає на створення пісень та поезій.

 Юрій Крим «Болить»

Випробування, що випали на долю України, не зламали нас, а скоріше навпаки зробили сильними. Об’єднавшись, ми сьогодні допомагаємо нашим бійцям на передовій. Учнівський та педагогічний колектив нашої школи протягом минулого року долучились до волонтерського руху і підтримали наших захисників.

 Дитячі малюнки та інші творчі доробки піднімають бойовий дух в наших мужніх воїнів.

Презентація «Волонтерський рух»

В.1.:  На жаль, не всім мужнім бійцям судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. (презентація «Герої не вмирають»)

Згадаємо їх імена це - Валерій   Миколайович Грабовий, уродженець с. Бандурвого, десантник 25-ої окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, загинув в ніч з 13 на 14 червня.  При заході на посадку в аеропорту Луганськ терористами цинічно та підступно пострілами із зенітної установки та крупнокаліберного кулемета уражено військово-транспортний літак Повітряних Збройних Сил України ІЛ-76, де перебувало 49 десантників серед них і Валерій Грабовий.

В.2.

 Згадаємо Ярослава  Шимчика,  солдата, радиста радіогрупи 1-ого батальйону 3-ого окремого полку спецпризначення (м.Кіровоград). Загинув 29 липня 2014 року в м. Сніжне Донецької області, виконуючи  бойове завдання. Був убитий із засідки терористами. Ярославу було всього 22 роки.

В.1.

Згадаємо Олексія Глобенка, головного сержанта роти спеціального призначення. Загинув 29 липня 2014 року, під час нічного обстрілу сепаратистами з мінометів, реактивних систем залпового вогню та гармат.  Олексію Глобенку на момент загибелі виповнилось 26 років.

 В.2.

 Гайда Ярослав, народився і помер в рідному с. Таужне. Загинув не на полі бою, але, безумовно, важкі випробування війною і стали причиною передчасної смерті Героя.

Слава Героям!

В.1.

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

В.2.

Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

В.1.

Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

Звучить «Реквієм». Вихід  учнів зі свічами пам’яті.

В.1.

 Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

В.1.

 Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

Хвилина мовчання.

Пісня «Боже, Україну збережи».

В.2.

Україно моя барвінкова,

Я переконаний твердо у тім,

Що мені усміхнулася доля

Народитися під небом твоїм

В.1.

Я пройду по твоїх росянистих,

Незабутих козацьких степах,

Де Чумацький возами повиснув,

Де сам день чебрецями пропах.

В.2.

Рідна земле, моя Україна,

Знаю житимеш ти у віках,

І цвістиме довічна калина,

Буде небо купатися в житах.

В.1.

Ми розправимо крила у леті –

Не здолають нас люті вітри,

Бо на сонячній наші планеті

Українські цвітуть кольори.

В.2.

Відродився прадавній наш корінь,

Голос предків озвався мені,

Засвітилися провісницькі зорі,

Усміхаючись нашій весні.

В.1.

Всі ми діти українські, вкраїнського роду.

Українці – то є назва славного народу,

Україна – то край славний, аж по Чорне море,

Україна – то лан житній і степи, і гори.

В.2.

І як нам України щиро не кохати,

Адже нас по-українськи вчили розмовляти,

І як нам України щиро не любити,

Тут ростем ми, тут навчають нас, як  у світі жити.

Разом

Любим тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти усім дала.

Для нас ти одна, ти рідна і єдина,

Ми зробим все, щоб ти завжди цвіла